Комплексна державна програма енергозбереження України Список прийнятих скорочень апк - страница 4

^ 1.4. Економічна, екологічна та соціальна значущість результатів реалізації Програми
Внаслідок реалізації Програми очікуються значні економічні результати як в найближчій (до 1998 - 2000 рр.), так і в подальшій перспективі. Економічна значущість Програми обумовлена можливістю в умовах дефіциту ПЕР в значній мірі задовольнити потребу в них за рахунок підвищення енергоефективності. При цьому загальні витрати на підвищення енергоефективності значно менші за витрати, потрібні для видобутку відповідної кількості палива.

В кінцевому результаті це забезпечує значне скорочення обсягу імпорту паливних ресурсів, перш за все природного газу і нафти. Розрахунки показують, що завдяки реалізації сукупності практичних заходів з енергозбереження в галузях економіки та соціальній сфері можливі обсяги імпорту цих паливних ресурсів скорочуються майже вдвічі. Це дуже великий внесок в економічну та енергетичну незалежність країни.

Завдяки виконанню програми першочергових маловитратних та перспективних енергозберігаючих заходів обсяги економії ПЕР вже у 2000 р. повинні становити 35,91 млн. т у. п., у 2005 р. - 68.66 млн. т у. п. та в 2010 р. - 108.8 млн. т у. п.

Здійснення цієї програми дозволить, крім того, одержати значну економію капітальних витрат у порівнянні з їх витратами у відповідне збільшення видобутку палива: в період до 2000 р. - 29,60 млрд. грн. (ціни 1995 р.), в інтервалі 2000 - 2005 рр. - 23,60 млрд. грн. та за весь період 1996 - 2010 рр. 80,28 млрд. грн., що еквівалентно 44 млрд. дол. США.

Завдяки реалізації програми практичних заходів з енергозбереження значно підвищується енергоефективність суспільного виробництва та соціальної сфери. Якщо на рівні 1990 р. енергоефективність української економіки була приблизно вдвічі нижчою, ніж енергоефективність промислово розвинутих країн Західної Європи, то завдяки реалізації КДПЕ в 2010 р. ці показники повинні відрізнятися лише на 15 - 20 %.

Цілком реальною є перспектива практично повного використання загального потенціалу енергозбереження та доведення рівня енергоефективності матеріального виробництва та сфери послуг в Україні до рівня промислово розвинутих країн Європи в 2014 - 2016 рр.

Реалізація програми має велику екологічну ефективність. Знижуються обсяги шкідливих викидів та забруднення навколишнього середовища за рахунок зменшення кількості палива, що споживається.

За рахунок зменшення обсягів спалювання органічного палива викиди шкідливих газів зменшаться по окислах сірки на 1.17 млн. т, по окислах азоту - на 338 тис. т, по тепличних газах - на 130 млн. т.

Відвернені збитки від ліквідації забруднення навколишнього середовища в 2010 р. оцінюються в 28,64 млрд. грн.

Впровадження енергозберігаючих заходів в умовах України є найбільш ефективним засобом виконання ряду ратифікованих міжнародних договорів, і перш за все Конвенції про транскордонне забруднення повітря на великі відстані (від 13.05.80), Протоколу про скорочення викидів сірки на 30 % (від 12.08.86) та Протоколу про обмеження викидів азоту або їх трансграничних потоків (від 03.06.89). 

Екологічний ефект від виконання завдань Програми має виключно важливе значення з точки зору значного пом'якшення екологічно небезпечної ситуації в ряді промислових районів України в результаті їх високого техногенного навантаження.

Реалізація КДПЕ дає суттєвий позитивний соціальний ефект. Проведення в країні енергозберігаючої політики призведе до залучення до цієї діяльності додаткових трудових ресурсів, тобто до створення нових робочих місць. Будуть створені нові робочі місця та збільшиться зайнятість в машинобудуванні, де розмістяться замовлення на енергозберігаюче устаткування, прилади обліку споживання ПЕР та ін.

Потребує створення нових робочих місць система управління, обліку та контролю енергоспоживання та енергозбереження, відповідні служби з ефективного використання ПЕР на енергоємних підприємствах.

Реалізація Програми за рахунок збільшення зайнятості в машинобудуванні та інших галузях економіки забезпечує підвищення загальної зайнятості населення України на 230 - 250 тис. чоловік, що в нових економічних умовах є одним з головних показників її соціальної ефективності. Крім того, розгортання робіт, передбачених КДПЕ, дає можливість поліпшити структуру соціальної сфери населення, що працевлаштоване у відповідних галузях та регіонах, підвищити рівень сімейних доходів, поліпшити обслуговування населення у відповідних регіонах та ін.
^ 2. ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ
І ЇЇ ЕНЕРГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДО 2010 РОКУ 2.1. Аналіз сучасного стану економіки
Економічне становище України в останні роки характеризувалося великою кількістю проблем, пов'язаних з подовженням кризових явищ. Це проявилося в скороченні виробництва, падінні рівня життя, зниженні внутрішнього попиту на товари і послуги на тлі нестабільності та соціальної напруги.

У той же час в 1995 році проявилися певні ознаки покращання економічної ситуації. Головними позитивними зрушеннями є здійснення заходів у напрямі лібералізації економіки і зовнішньоекономічної діяльності, структурної перебудови галузей народного господарства, системи соціального захисту населення тощо. Активізувався в кінці року процес приватизації. Продовжувалося формування національної грошово-кредитної, банківської, фінансової, цінової та митної систем, становлення конкурентоздатних підприємницьких структур, в основному завершено процес лібералізації цін. У межах наявних коштів і можливостей держава почала виконувати зовнішні платіжні зобов'язання.

Позитивні результати мають місце і в частині посилення віддачі від державного регулювання економічного і соціального розвитку України. Проте ці позитивні зрушення ще були нестійкими, бо мав місце значний дефіцит внутрішніх фінансових ресурсів, платіжного і торговельного балансів. Не всі заходи, які передбачалися Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, вдалося здійснити в повному обсязі.

Валовий внутрішній продукт у 1995 році скоротився на 11,8 % проти 5,7 % за прогнозом /табл. 2.1/. Відбулося помітне призупинення падіння валової доданої вартості /первинні доходи/ галузей виробничої сфери, хоча в будівництві темпи зниження ще значні.

У галузевій структурі валової доданої вартості за останні чотири роки спостерігалося стійке зменшення питомої ваги галузей матеріального виробництва і зростання вкладу невиробничої сфери. Однак у 1995 р. через деяке збільшення частки будівництва, транспорту і зв'язку та інших змін пропорція між матеріальним виробництвом і нематеріальною сферою змінилася на користь матеріального виробництва: його частка у валовій доданій вартості зросла з 74,2 % у 1994 році до 77,9 % у 1995 р., що вплинуло на динаміку енергоємності ВВП (табл. 2.1, рис. 2.1 - 2.2).

Бюджетна політика України у 1995 році була спрямована на створення умов для макроекономічної стабілізації та сприяння стабілізації виробництва, впровадження структурних зрушень, послаблення інфляційних процесів, подолання платіжної кризи тощо.

  

Рис. 2.1. Показники енергоефективності народного господарства України
в 1990 - 1995 рр.


  

Рис. 2.2. Валовий внутрішній продукт та основні показники енергоспоживання
народного господарства України в 1990 - 1995 рр.


Таблиця 2.1. Енергоємність валового внутрішнього продукту України за 1991 - 1995 рр.

 

1990 р. 

1991 р. 

1992 р. 

1993 р. 

1994 р. 

1995 р. 

1995 до 1990 % 

Споживання паливно-енергетичних ресурсів народним господарством всього, млн. т у. п.,
в тому числі: 

353,0 

341,9 

304,0 

270,7 

235,5 

226,3 

64,1 

котельно-пічне паливо, млн. т у. п. 

280,6 

274,8 

247,9 

216,5 

188,3 

181,4 

64,6 

моторне паливо /без урахування його як котельно-пічного палива/, млн. т у. п. 

43,9 

38,3 

28,7 

25,0 

21,0 

19,1 

43,5 

природно-енергетичні ресурси, млн. т у. п. 

28,5 

28,8 

27,4 

29,2 

26,2 

25,8 

90,5 

ВВП /в порівняних цінах 1995 р./, млрд. грн. 

110,43 

100,82 

90,84 

77,94 

60,01 

52,93 

47,9 

Енергоємність ВВП, кг у. п./грн. 

3,2 

3,39 

3,37 

3,47 

3,92 

4,28 

133,8 

Паливоємність ВВП, кг у. п./1 грн. 

2,54 

2,73 

2,73 

2,78 

3,14 

3,43 

135,0 

Споживання електроенергії народним господарством, млрд. кВт·год. 

270,4 

264,5 

248,4 

228,2 

201,9 

191,0 

70,6 

Електроємність ВВП, кВт·год./грн. 

2,45 

2,64 

2,73 

2,93 

3,36 

3,61 

146,9 

Споживання теплоенергії народним господарством, млн. Гкал 

412,7 

416,4 

390,7 

357,0 

290,5 

274,7 

66,6 

Теплоємність ВВП, Мкал/грн. 

3,74 

4,13 

4,31 

4,58 

4,84 

5,19 

138,8 



Створювалася система дійового контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, вживалися заходи до скорочення розмірів бюджетного дефіциту та бюджетних дотацій і субсидій, концентрації видатків бюджету на пріоритетних напрямах, забезпечення адресності в наданні цільової соціальної підтримки малозабезпеченим верствам населення, посилення контролю за розмірами державного внутрішнього і зовнішнього боргу та інше.

Кризові явища в економіці негативно вплинули на фінансовий стан підприємств та організацій. У 1995 році кожне п'яте підприємство працювало збитково (у 1994 році кожне дев'яте). Найбільша кількість таких підприємств і організацій у житлово-комунальному господарстві та сфері побутового обслуговування.

У 1995 році уповільнилися темпи падіння промислового виробництва. Ця позитивна тенденція спостерігалася протягом року. Якщо у I кварталі 1995 року падіння виробництва по відношенню до IV кварталу 1994 року становило 18,8 %, у II кварталі до I - 3,5; у III до II - 0,1, то в IV кварталі проти III кварталу виробництво промислової продукції збільшилося на 14,1 %.

Між тим, становище в матеріальному виробництві залишається складним. У 1995 році у порівнянні з 1994 роком темп зменшення виробництва промислової продукції сповільнився і становив 12 %, але проти 1990 року обсяг виробництва промислової продукції зменшився до 53 %.

Найбільший спад виробництва в 1995 році мав місце на підприємствах легкої та м'ясної промисловості (більш як на третину), мікробіологічної (на 30,8 %), промисловості будівельних матеріалів (на 29,1 %), машинобудування (на 25,9 %). Приріст продукції одержано лише в газовій та окремих галузях харчової промисловості.

Складна ситуація склалася в галузях паливно-енергетичного комплексу. Видобуток основних видів первинних енергоносіїв в перерахунку на умовне паливо порівняно з 1994 роком знизився на 8,8 %.

В цілому по Україні у 1995 році вироблено електроенергії на 4,4 % менше, ніж в 1994 р.

У відповідності з планом дій уряду у 1995 році здійснено реструктуризацію електроенергетичної галузі і вона впритул наблизилася до роботи в ринкових умовах. Створено 6 акціонерних генеруючих та 27 енергопостачальних компаній. При цьому збережено єдину енергосистему України завдяки підпорядкуванню Міненерго Національного диспетчерського центру та Державної електричної компанії і забезпечено державний вплив на функціонування енергопідприємств.

Видобуток вугілля у 1995 році проти 1990 року зменшився майже на половину. Через нестачу коштів різко скоротилося капітальне будівництво в галузі.

Уряд у 1995 році передбачав створити стабілізаційний фонд паливно-енергетичного комплексу, був виданий Указ Президента України від 26 серпня 1995 року N 675 "Про фонд розвитку паливно-енергетичного комплексу", було вирішено направити вугільній промисловості частину коштів від амортизаційних відрахувань, які акумулювалися у бюджеті. Усі ці заходи повинні були забезпечити розвиток підготовчих робіт на діючих шахтах, продовження будівництва нових, придбання устаткування до підготовлених нових лав. Фактично вугільна промисловість таких коштів не одержала і опинилася у дуже скрутному стані.

Незадовільна робота підприємств галузі по видобутку вугілля призвела до погіршення техніко-економічних показників. Собівартість однієї тонни видобутого вугілля на кінець року досягла майже 60 грн. при середній оптовій ціні 47 грн. Загальні перевитрати по собівартості вугільної продукції перевищили 600 млн. грн., що одночасно з невиконанням завдань по реалізації вугільної продукції обумовило невиконання плану по прибутках. Прибутки склали 440 млн. грн., що на 700 млн. грн. менше завдання.

Нафтогазовидобувна промисловість України, внаслідок виснаження запасів більшості родовищ, вкрай недостатніх асигнувань на геологорозвідувальні роботи, відсутності можливості відкриття нових великих або навіть середніх по запасах родовищ, погіршення структури запасів через першочергове відпрацювання більш доступних покладів, зростання і без того високої обводненості свердловин, знижує видобуток нафти і газу.

За останні 25 років в Україні була створена потужна нафтопереробна промисловість. Різке зростання цін на нафту, яку поставляє головним чином Росія, призвело до того, що обсяг переробки її став поступово зменшуватися і у 1995 році становив лише 16,9 млн. т, або на 14 % менше попереднього року.

Споживання нафтопродуктів в Україні зменшилося в порівнянні з 1990 роком більше, ніж на половину. Нафтопостачальницькі організації, переважна більшість яких комерційні, прагнучи отримати якомога більші прибутки, завозять нафтопродукти замість нафти. У 1995 році потужність нафтопереробної промисловості була використана лише на чверть, причому з 16,9 млн. т переробленої нафти, 11,5 млн. т - давальницька.

Продовження орієнтації на завіз нафтопродуктів замість нафти погрожує руйнуванням нафтопереробної промисловості, в яку були вкладені величезні кошти. Необхідно вжити ефективних заходів до значного збільшення імпорту нафти для завантаження потужностей по нафтопереробці і отримання нафтопродуктів як для задоволення власних потреб України, так і для їх експорту.

На підприємствах металургійного комплексу у 1995 році скоротилося виробництво більшості основних видів металопродукції. Так, випуск прокату і труб становив 92,6 і 93,2 % до рівня 1994 року. У той же час зріс випуск прогресивних видів металопродукції: прокату із зміцнюючою термічною обробкою - на 18,8 %; прокату з низьколегованої сталі - на 10,3; стрічки стальної холоднокатаної - на 5,2 %.

Незважаючи на відносну стабілізацію роботи у 1995 році, становище галузі залишається складним. До початкових прогнозованих обсягів, затверджених Державною програмою економічного і соціального розвитку, недодано 1,7 млн. т прокату і 667 тис. т труб. У кінці минулого року, в зв'язку з недопоставкою коксівного вугілля, з 50 доменних печей в дії знаходилася 31, із 65 мартенівських печей - 29, із 23 конверторів - 15, із 70 прокатних станів - 46.

Продовжує погіршуватися фінансовий стан підприємств. Сальдо кредиторської заборгованості до дебіторської зросло за 1995 рік більше, ніж у 4 рази (при зростанні цін на металопродукцію в 1,8 рази) і досягло 1,7 млрд. грн., рентабельність виробництва скоротилася з 24,7 до 12,0 %, наявність обігових коштів становила 50 % від нормативу.

У хімічному комплексі обсяги виробництва у 1995 р. до 1994 р. становили 89,5 %.

У 1995 році виробництво мінеральних добрив становило 2,2 млн. т, що на 5,1 % менше, ніж у 1994 році. Спад виробництва стався в основному через недосконалість розрахунків за поставлені сільському господарству авансом добрива для весняно-польових робіт. Заборгованість господарств АПК на початок літа становила 120 млн. грн. і була повернута в неповному обсязі лише в IV кварталі 1995 року. Це дало можливість поліпшити фінансове становище підприємств і збільшити випуск мінеральних добрив в IV кварталі проти III на 14,1 %.

Низька платоспроможність підприємств суміжних галузей і населення, звуження ринків країн СНД спричинили подальший спад виробництва в інших підгалузях хімічної промисловості. Випуск соди кальцинованої скоротився на 27,6 %, каустичної соди - на 19,8, шин - на 13,6, хімічних волокон і ниток - на 11,8, у тому числі хімічних волокон - на 65,5 %. Підприємства, що виробляють хімічні волокна і нитки, на 70 % працювали на давальницькій сировині.

Завдяки сприятливій кон'юнктурі на світовому ринку хімічної продукції загальні темпи спаду виробництва в хімічному комплексі уповільнилися. Частка експорту в загальному обсязі виробництва хімічного комплексу перевершила 40 %. Обсяг експорту становив близько 1,5 млрд. дол. США. Збільшення вартості експорту здійснювалося як внаслідок зростання цін, так і за рахунок зростання обсягів експорту цілого ряду хімічних продуктів, насамперед таких, як аміак і карбамід.

Підприємства Мінмашпрому скоротили випуск продукції на 27,4 %. Виробництво продукції зменшили 75 % підприємств.

При загальному спаді виробництва частка реалізованої продукції збільшилася з 76,3 % у 1994 р. до 80,0 % у 1995 році. Разом з тим зросла і матеріалоємність продукції у зв'язку з неадекватним зростанням цін на енергоносії, продукцію чорної та кольорової металургії.

Розширився експорт машинобудівної продукції з 1400 млн. дол. США в 1994 році до 1600 млн. дол. США в 1995 році. До країн СНД експортовано біля 70 %, до країн далекого зарубіжжя - біля 30 % продукції. Імпортовано сировини, матеріалів, комплектуючих виробів і готової продукції на суму 1100 млн. дол. США.

Виробництво продукції сільського господарства за останні роки значно зменшилося. Якщо в 1990 році воно становило (у порівняних цінах 1983 року) 489,54 тис. грн., то в 1994 р. - тільки 330,46, а в 1995 році - 310,63 тис. грн. або менше на 4 %. Падіння виробництва у 1995 році в порівнянні з 1990 роком становило 36,5 %. У 1995 році одержано 33,9 млн. т зерна. Такий показник є найменшим за останні 4 роки. У порівнянні з 1994 роком одержано на 1,6 млн. т зерна менше. Урожайність зернових культур в 1995 році становила 24,3 ц з гектара, що на 2,5 ц менше минулого року. У той же час валовий збір цукрових буряків, соняшника і овочів збільшився. Поголів'я великої рогатої худоби зменшилося на 10 % проти 1994 року, а проти 1991 - на 28,5 %.

У 1992 - 1993 роках мав місце надмірно високий диспаритет між цінами на сільськогосподарську і промислову продукцію. Хоча Уряд вживав заходів до скорочення диспаритету цін, але для відновлення нормальних міжцінових пропорцій знадобиться ще певний час. Внаслідок цього сільське господарство вкрай недостатньо обновлює машинно-тракторний парк, що негативно позначається, зокрема, на використанні нафтопродуктів. Між тим, сільське господарство є найбільшим в народному господарстві споживачем моторного палива і воно визначає становище у цій галузі в цілому.

У 1995 році в порівнянні з 1994 роком обсяги перевезення вантажів зменшилися на залізничному транспорті на 12 %, автомобільному - на 32, річковому - на 35 %. За даними Мінстату, половина вантажних справних автомобілів простоювала, з них через відсутність вантажів - 24 %, пального - 14 %.

Слід відзначити, що, як і по вугіллю, забезпечення України нафтопродуктами різко погіршилося. За останні 4 роки кількість автобензину, використаного в Україні, зменшилася на 60 %, дизельного палива - на 38 %.

Протягом 1995 року підприємствами та організаціями всіх форм власності освоєно 7,97 млрд. грн. капітальних вкладень за рахунок усіх джерел фінансування, в тому числі за рахунок бюджетних видатків на капіталовкладення та інші цільові заходи - 1,97 млрд. грн. Порівняно з 1994 роком освоєння загального обсягу капітальних вкладень зменшилося на 35 %, а бюджетних - на 32 %.

З метою концентрації фінансових і матеріально-технічних ресурсів на пускових та перехідних об'єктах, які включені до Державної програми, Мінекономіки разом з міністерствами і відомствами у жовтні 1995 року переглянуто і зменшено на 35 % кількість пускових виробничих об'єктів. Але і за цих умов введено в дію лише 40 найважливіших пускових об'єктів, поіменно включених до цієї програми (22 %).

Критичне становище склалося із виконанням річної програми по комунальному будівництву. Введено лише біля 63 % об'єктів водопостачання, 20 % каналізації, що може ускладнити і так не просту епідеміологічну ситуацію в окремих регіонах.

В агропромисловому комплексі освоєно біля 1,8 млрд. грн. капіталовкладень за рахунок усіх джерел фінансування, з них 465 млн. грн. - коштів державного бюджету. На розвиток соціальної інфраструктури в сільській місцевості спрямовано за рахунок бюджету 197 млн. грн. За ці кошти введено в дію понад 156 тис. кв. м житла, загальноосвітніх шкіл на 8 тис. місць тощо.

В умовах гострого дефіциту власних капіталовкладень зростає потреба в іноземних інвестиціях. Обсяг іноземних інвестицій в економіку України значно нижчий порівняно з країнами Східної Європи. Стримують надходження іноземних інвестицій складна і недосконала нормативна база, часта зміна законодавства, повільні темпи приватизації, неконвертованість національної валюти, відсутність у іноземного інвестора права самостійно розпоряджатися валютною виручкою, відсутність надійного страхування і перестрахування, невпевненість у подальшому співробітництві.

Розширюються і зміцнюються зв'язки України із зарубіжними країнами. Зараз Україна здійснює зовнішньоекономічну діяльність з 185 країнами світу. Основними партнерами залишаються країни СНД та Балтії, питома вага торговельних операцій з якими становить 61,7 %.

За попередньою оцінкою, зовнішньоторговельний оборот, враховуючи послуги, склав 31,78 млрд. дол. США, що на 17,7 % вище, ніж у 1994 році і на 13,4 % вище, ніж було затверджено у Державній програмі.

Обсяги експорту товарів і послуг порівняно з 1994 роком збільшилися на 18,5 % і становлять 15,29 млрд. дол. США, імпорту - відповідно на 16,9 % та 16,49 млрд. дол. США. Питома вага послуг у загальному обсязі експорту - 16,7 %, імпорту - 7,2 %.

Внаслідок падіння виробництва товарів та послуг, а також обмеження постачання палива як за рахунок власного видобутку (виробництва), так і по імпорту, загальне споживання паливно-енергетичних ресурсів в України знизилося з 353,0 у 1990 р. до 235,5 у 1994 р. і 226,3 млн. т у. п. у 1995 р., в тому числі по котельно-пічному паливу - з 280,6 до 188,3 і 181,4 млн. т у. п.; моторному паливу - з 43,9 до 21,0 і 19,1 млн. т у. п.; природних енергетичних ресурсах - з 28,5 до 26,2 і 25,8 млн. т у. п.

Споживання електроенергії народним господарством знизилося з 270,4 у 1990 р. до 201,9 у 1994 р. і 191,0 млрд. кВт·год. у 1995 р., а теплоенергії відповідно з 412,7 до 290,5 і 274,7 млн. Гкал. Зменшилася доля промисловості (з 76,1 у 1990 р. до 69,5 у 1994, 67,9 % у 1995 р.) при зростанні сумарної частки сільського господарства і житлового та комунального господарства (з 16,7 у 1990 до 20,6 у 1994 р. і 22,7 % у 1995 році).

Факторний аналіз використання енергоємних видів продукції, доля споживання палива якими становить 95 % загальних його витрат в народному господарстві, дозволяє зробити висновок, що рівень споживання котельно-пічного палива головним чином залежить від зміни обсягів виробництва продукції, а не питомих витрат палива. Це свідчить про те, що вирішенню проблем енергозбереження, навіть в умовах енергетичної кризи, як і раніше, не приділяється належної уваги.

Практично у всіх галузях промисловості в період 1990 - 1994 рр. відбулося підвищення питомих витрат палива, що зумовлюється не стільки зносом основних фондів, скільки залежністю збільшення частки умовно-постійних величин витрат палива при зниженні обсягів виробництва.

Характерним для споживання котельно-пічного палива є збереження високої частки природного газу і нафтопродуктів в покритті потреби в ньому.

Таким чином, частка дефіцитних видів палива (природний газ і нафтопродукти) становила 61,3 у 1990 р., 64,3 у 1994 р., 62,1 % у 1995 році. Крім того, структура споживання природного газу не є раціональною. Так, у 1994 р. на вироблення електро- і теплоенергії ТЕС і котельними використовувалося до 45 % від загального споживання природного газу в Україні. Доля природного газу в покритті споживання палива ТЕС становила 45,9 і котельними 73,6 %, а вугілля відповідно 38,8 і 10,0 %. Значна доля природного газу споживається ТЕС і промислово-виробничими котельними в вугільних регіонах (Луганська і Донецька обл.). Впровадження прогресивного устаткування з високими екологічними даними дозволило б ширше використовувати власне вугілля і зменшити залежність енергетики України від імпорту палива.

Ці дані свідчать про необхідність вжиття заходів щодо раціоналізації використання палива в народному господарстві по його видах.

Споживання електроенергії народним господарством знизилося з 270,5 у 1990 р. до 201,9 у 1994 р. і 191,0 млрд. кВт·год. в 1995 р. (на 25,4 і 29,4 %), в тому числі: промисловістю (з урахуванням електроенергетики) з 188,3 до 126,2 і 118,6; будівництвом - з 4,0 до 2,1 і 1,8; транспортом - з 14,5 до 10,9 і 10,4; сільським господарством - з 19,0 до 15,8 і 14,8 млрд. кВт·год.

Споживання електроенергії комунально-побутовими споживачами і населенням зросло з 44,6 у 1990 р. до 46,9 у 1994 р. і 45,4 млрд. кВт·год. у 1995 р., тобто на 5,2 і 1,8 %.

Питома вага соціальної сфери в споживанні електроенергії зросла з 16,5 у 1990 р. до 23,2 у 1994 р. і 23,9 % у 1995 р., а промисловості знизилася відповідно з 69,6 до 62,5 і 62,1 % у загальному її споживанні в Україні. Така тенденція споживання електроенергії обумовила зниження виробництва електроенергії на ТЕС з 201,7 у 1990 р. до 121,9 у 1994 р. і 110,9 млрд. кВт·год. у 1995 р., тобто на 30,6 і 45,0 %.

Головна причина зменшення виробництва електроенергії у 1991 - 1992 рр. пов'язана з загальним економічним спадом в Україні, то у 1993 - 1995 рр. - з недопоставками на ТЕС природного газу, вугілля і, особливо, топкового мазуту.

Складне становище економіки України багато в чому обумовлюється також кризою, яка охопила усі галузі паливно-енергетичного комплексу.

У результаті, за період 1991 - 1995 рр. чітко простежується тенденція зменшення видобутку природного палива в Україні. Так, його ресурси знизилися з 139,3 у 1990 р. до 88,4 у 1994 р. і 78,2 млн. т у. п. у 1995 р., або на 36,5 і 43,9 %. Це зменшення видобутку мало місце по всіх його видах: по вугіллю - з 164,8 у 1990 р. до 94,4 у 1994 р. і 83,6 млн. т у 1995 р. (на 42,7 і 49,3 %), нафти - з 5,2 до 4,2 і 4,0 млн. т /на 19,2 % /, природного газу - з 28,1 до 18,3 і 18,1 млрд. куб. м (на 34,9 %).

Виробництво природних енергетичних ресурсів в Україні скоротилося з 28,5 у 1990 р. до 27,6 у 1994 р. і 25,8 млн. т у. п. у 1995 р., або на 3,2 і 9,2 %.

Як наслідок цих негативних змін власні ресурси котельно-пічного палива зменшилися з 190,6 у 1990 р. до 103,9 у 1994 р. і 90,6 млн. т у. п. у 1995 р., або на 45,5 і 47,6 % відповідно.

Нафтопереробна промисловість через обмеження сировини працювала вкрай неритмічно. За період 1991 - 1995 рр. значно скоротилося виробництво паливного мазуту, бензину автомобільного, дизельного палива та інших нафтопродуктів.

Суттєво впливали на загальне зниження виробництва продукції в останні роки недопоставки паливно-енергетичних ресурсів. У зв'язку із скороченням лімітів на відпуск електроенергії підприємства повинні були згортати виробництво, а в багатьох випадках призупиняти його.

В результаті значного скорочення ресурсів топкового мазуту для потреб ТЕС в дуже тяжкому стані опинилися енергоблоки, що використовують вугілля низької якості. Без достатньої кількості топкового мазуту на підсвітку факельного горіння ТЕС не спроможні були нести навантаження і їх повинні були зупиняти навіть при наявності вугілля. Разом з тим, через недопостачання топкового мазуту при обмеженні природного газу вже протягом декількох років використовуються з неповним навантаженням найбільш економічні газомазутні блоки потужністю 800 тис. кВт, які мають мінімальну питому витрату палива на виробництво 1 кВт·год. електроенергії.

Калорійність вугілля, що поставлялося на ТЕС Міненерго України, знизилася з 4416 у 1990 р. до 4251 Ккал/кг у 1995 р., тобто на 3,9 %.

Питома вага імпорту паливно-енергетичних ресурсів у покритті потреби в них народного господарства зменшилася з 59,5 у 1990 р. до 55,4 % у 1995 р., тобто на 4,1 %. В умовах, що склалися на сьогодні, надійність енергопостачання в значній мірі залежить від імпорту палива.

Важливим фактором послаблення негативних тенденцій в енергопостачанні народного господарства є підвищення ефективності використання палива, енергії. Однак відсутність достатньої уваги до енергозбереження в умовах спаду матеріального виробництва неухильно веде до підвищення питомих витрат палива. Так, за даними Мінстатистики України у 1994 р. порівняно з 1993 р. кількість підприємств, що їх перевищили по паливу, зросла на 6,5, по теплоенергії - на 6,7 і по електроенергії - на 8,4 %. Це призвело у 1994 р. до перевитрат споживання народним господарством України 2,8 млн. т у. п., теплоенергії - 6,2 млн. Гкал, електроенергії - 6,3 млрд. кВт·год.

Не працюють в перехідний період і економічні важелі енергозбереження у зв'язку з монопольним характером виробництва паливно-енергетичних ресурсів.

Для покращання справ в питанні підвищення ефективності енергозбереження в Україні необхідно використовувати інформацію про передові енергозберігаючі технології, розробити економічні механізми і законодавчі акти, які б стимулювали проведення енергозберігаючих заходів, організувати територіальні фірми по енергетичному аудиту, створювали сприятливі умови для підвищення ефективності використання палива, електро- і теплоенергії.

9980375849133756.html
9980418462286486.html
9980557977914929.html
9980672762603470.html
9980794366302368.html